28 грудня 1918 р. Білгород мав стати тимчасовою столицею радянської України. Ця подія не була початком і не стала кінцем його «української історії». За жодну із територій радянська Україна не боролися з Кремлем так затято як за Білгородщину. Якою ж вона була, ця «українська історія»? У практичному сенсі питання про Білгородщину як частину України постало в ухваленому Українською Центральною Радою (УЦР) 6 березня 1918 р. законі про новий адміністративно-територіальний поділ України. Там частково було реалізовано проголошений у ІІІ Універсалі УЦР намір додати до України, окрім визначених 9 «українських» губерній, території, «де більшість населення українська». Складовою частиною України мали стати кілька повітів Воронезької та Курської (серед них і Білгородський) губерній.